Житомирська обласна бібліотека для юнацтва заснована у 1979 році. Сьогодні бібліотека є однією з найбільших книгозбірень у регіоні, методичним і координаційним центром для бібліотек області з питань обслуговування юнацтва, центром культурного дозвілля молоді. Щорічно бібліотека обслуговує 19 тис. користувачів, яким видається понад 336 тис. примірників видань, відвідування закладу становить 107 тис. на рік.

Документний фонд бібліотеки налічує більше 80 тис. видань. Створено електронний каталог, до якого внесено більше 19 тис. записів, та електронна база користувачів бібліотеки. Бібліотека надає читачам доступ до мережі інтернет з 4 стаціонарних комп’ютерів та через мережу Wi-Fi.

При бібліотеці працює арт-вітальня «Від серця до серця», молодіжна школа правових знань, розмовний клуб з вивчення англійської «English explorers Club», арт-клас «Мальовані історії», літня ігротека для підлітків, реалізовується проект «Літературний Stand-Up» (організатор Максим Гладунець).

Бібліотека реалізує ряд суспільно-важливих ініціатив: літній денний табір для підлітків Library Camp; Школу жестової мови, програму «Турбота має адресу» з обслуговування молоді з інвалідністю.

   

  

Бібліотека є методичним центром для публічних бібліотек області з питань обслуговування молодіжної та юнацької аудиторії: організовує тематичні навчання фахівців бібліотек, здійснює видавничу діяльність, ініціює та координує проведення обласних акцій з популяризації книги та читання.

Мережа бібліотек, що обслуговують юнацтво, станом на 01.01.2019 р. становить 740 структурних підрозділів, в тому числі:

- бібліотеки для юнацтва – Коростишівська міська бібліотека для юнацтва, бібліотека-філіал № 5, міської Новоград-Волинської ЦБС;

- 1 відділ для юнацтва – Молодіжний центр «М-Формація»;

- 4 абонементи – Андрушівська, Черняхівська районні бібліотеки,

Коростенська, Новоград-Волинська міські ЦБС;

- 18 кафедр з обслуговування юнацтва;

- 715 юнацьких груп.

Протягом 2018 року юнацькими структурними підрозділами публічних бібліотек області було обслужено більше 76 тис. користувачів.

 

Бібліотека розміщена у будівлі – пам’ятці архітектури місцевого значення. Цей будинок був збудований на початку XX століття та належав родині місцевих дворян Андрія і Миколи Аршенєвських.

​

Житловий (прибутковий) будинок А. Аршенєвського

Житомир. Вул. Михайла Грушевського, 9.

історико-архітектурна довідка

Будинок споруджений на вул. Михайла Грушевського,9 (колишня Іларіонівська) не пізніше 1908 р. Розташований в системі рядової забудови однієї з центральних магістралей міста, що дублює Київську вулицю.

Побудований як міський будинок відомої житомирської родини Аршенєвських, яка мала у приміському селі Крошня (нині район в північній частині Житомира) великий маєток і особняк (нині територія агроекологічного коледжу), а також кам’яний кар’єр, в якому видобували камінь і виготовляли бруківку для замощення вулиць Житомира. Розташовується у великій садибі, що була придбана батьком Андрія та Миколи – Олександром Андрійовичем Аршенєвським ще на поч. 1880-х рр.

Ця садиба займала велику частину кварталу між вулицями В. Петербурзькою (Покровська), Іванівською (Степана Бандери) та Іларионівською (Михайла Грушевського). Крізь неї по діагоналі від В. Петербурзької до Іванівської пролягав провулок, що так і називався: «провулок Аршенєвського».

У садибі Аршенєвських (в бік Іларионівської, вздовж провулка та на Іванівській) згодом господарі побудували 9 кам’яних (в т.ч., два двоповерхових житлових) та дерев’яних будинки і три господарські споруди. На терені цієї величезної садиби розташовувався сад, город і, навіть, невелике озеро (ставочок) із зеленим острівцем посередині.

Частину будівель родина Аршенєвських здавала оренду. Зокрема, для виробничих потужностей фабрики лайкових рукавичок Гілярія Трибеля, а також як житлові. В трьох будинках мешкали самі брати Микола і Андрій (на Іванівській та вглибині В. Петербурзької).

Андрій Олександрович Аршенєвський, зокрема, був полковником у відставці, з 1905 р. – почесним мировим суддею, з 1895 р. – депутатом Волинського губернського депутатського зібрання, згодом предводителем дворянства у Житомирському повіті.

Рідний брат Андрія – Микола – теж полковник у відставці, з 1905 р. – депутат Волинського губернського депутатського зібрання. І з цього ж року згадується у документах за адресою їх садиби на розі Іларіонівської та В. Петербурзької (очевидно, будинок, до якого згодом було прибудовано №9 по вул. М. Грушевського). Микола Олександрович був помітним громадським діячем, зокрема, у місцевому земстві.

До 1917 р. в будинку №9 приміщення орендували поліцейська частина та штаб 5-ї артилерийської бригади. На першому поверсі, крім того, розміщувалася бакалійна лавка.

На сьогодні в садибі Аршенєвських вціліли лише два будинки: двоповерховий, в якому розташовувалася фабрика Г.І. Трибеля (перпендикулярно вул. М. Грушевського), та житловий двоповерховий будинок (вздовж вул. М. Грушевського – №9), в якому розміщується обласна юнацька бібліотека. Обидва будинки прибудовані наріжними кутами один до одного. Житловий будинок (№9) є пам’яткою архітектури місцевого значення – двоповерховий, цегляний потинькований, деталі фасаду виділені відповідним фасадним пофарбуванням, в плані близький до квадрату, перекриття пласкі, дах двохсхилий.

Що стосується архітектурно-будівельної історії будинку №9, то він має т.зв. «однофасадну архітектуру», тобто оздоблення здійснено лише на головному фасаді. На бокових воно відсутнє, брандмауерні стіни первісно не мали навіть вікон. Це було продиктовано характером забудови вулиці: садибно-рядовим, за якого бокові фасаді будинків закривали від огляду або сусідні будівлі або щільне озеленення садиб.

Головний фасад виконаний в т.зв. цегляному стилі, що використовував декоративні якості лицьової обпаленої цегли зі стилізованими готичними та ренесансними деталями. Автором проекту, судячи з «почерку» зодчого і періоду спорудження, можливо був місцевий архітектор Мечеслав Лібрович.

Трьохосна композиція фасаду утворена двома неглибокими різновеликими ризалітами, кути яких виділено лопатками. Динамічний характер фасаду надають високі тридільні щипці ризалітів, в яких варіантно змінюються мотиви стрільчастих арок. Біфорії другого поверху правого ризаліту поєднані напівциркульною рустованою аркою.

Центральна частина фасаду другого поверху з напівциркульними вікнами, розділеними лопатками, була акцентована балконом (не зберігся). У ризаліті праворуч розміщувалася лавка із суміщеними вузькими вікнами і дверима (сьогодні влаштовано другий вхід, вікна закладено). Зберігся прямокутний атик. Щедрий декор, виконаний в лицьовій цеглі (сухарики, зубчики, тощо) надає фасаду будинку особливої виразності.

В інтер’єрі збереглись масивні чавунні марші сходів, відлиті на залізоробному заводі бр. Дуриліних передмісті Житомира – Денишах. Проступні є зразком художнього литва.

Флігель, в садибі Аршенєвських, який розташовувався ліворуч від основної будівлі, належав єврейській громаді, розібраний на поч. 1990-х рр. В ньому народилася бабуся Володимира Висоцького – Дебора Бронштейн.

Література і джерела:

Мокрицький Г.П. Танго з минулим: Видатні постаті в історії Житомира. - Житомир: Вид-во «Волинь», 2014. - 416 с. - С.000-000.

Мокрицький Г.П. Архітектура Житомира/«Енциклопедія Житомира». – Т2. Кн.2. – Житомир: Вид-во «Волинь», 2017. – 740 с.- С. 146,166.

Мокрицький Г.П. Танго з минулим: Неординарні постаті в історії Житомира. – Житомир: Вид-во «Волинь», 2013. – 416 с. – С. 189 – 193, 380.

Житомир: Список усадеб и его предместий на 1909 год. – Житомир, 1908. – С. 12, 59.

Адресная книга Житомира на 1912 год. – Житомир, 1911. – С. 86.

Памятная книга Волынской губернии на 1886 год. – Житомир, 1885. – С. 35.

Памятная книга Волынской губернии на 1889 год. – Житомир, 1888. – С. 38.

Памятная книга Волынской губернии на 1895 год. – Житомир, 1894. – С. 165.

Памятная книга Волынской губернии на 1898 год. – Житомир, 1897. – С. 163.

Памятная книга Волынской губернии на 1902 год. – Житомир, 1901. – С. 2.

Памятная книга Волынской губернии на 1904 год. – Житомир, 1903. – С. 351.

Памятная книга Волынской губернии на 1905 год. – Житомир, 1904. – С. 8,33.

Памятная книга Волынской губернии на 1909 год. – Житомир, 1908. – С. 10,19,27,46,50,51.

Памятная книга Волынской губернии на 1910 год. – Житомир, 1909. – С.10,12,19,27,46,50,51,69.

Памятная книга Волынской губернии на 1912 год. – Житомир, 1885. – С. 86.

Георгій Мокрицький.