До 150-річного ювілею української поетеси, нашої славетної землячки Лесі Українки в обласній бібліотеці для юнацтва відбулась zoom-конференція «Сила духу Лариси Косач», в якій взяли участь шанувальники творчості поетеси: старшокласники і вчителі навчальних закладів міста Житомир, бібліотекарі, представники органів місцевого самоврядування міст, районів та сіл області.
Спікером була Олена Юрчук, докторка філологічних наук, професорка, завідувачка кафедри української та зарубіжної літератур Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Філологиня зазначила, що постать Лесі Українки слід розглядати під подвійним фокусом: психобіографія самої Лариси Косач і творча біографія Лесі Українки. Сама Лариса розділяла своє життя – складні стосунки з матір’ю, життєві перипетії, трагічне кохання і хвороби – і творчість, яка давала їй сили жити.
З ким товаришувала Лариса Косач, чим захоплювалася, що читала, де бувала, чим журилася і про що мріяла, як народжувалися задуми її творів… Перед нами постала молода, енергійна, блискуче освічена українська аристократка, яка володіла 11 мовами. Жінка активно відстоювала свої погляди та змінювала світ.
Окремо варто згадати про особисте життя поетеси. З Сергієм Мержинським вона познайомилася в Криму 1897 року. Леся Українка завжди вживала слово «дружба», а не «кохання», кажучи про ці взаємини. Лариса настільки делікатно ставилася до своїх відносин з Сергієм, що свою інтимну переписку вона знищувала. Коли стан Мержинського критично погіршився (він помирав від туберкульозу легень), Лариса приїхала доглядати за ним в Мінськ. Сидячи біля вмираючого друга, поетеса за одну ніч написала поему «Одержима». Згодом вона згадувала: «Я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши тугу, а в самому її апогею».
Вірним побратимом та чоловіком Лесі Українки став відомий український фольклорист Климент Квітка, з яким вони побралися 1907 року. Проте цей шлюб у родині Лесі вважали помилкою. Що й казати: вона – дворянського роду, він – син селянина. Вона – вже відома письменниця, він – вбогий чиновник низького рангу. Разом вони збирали фольклор, записували обряди, пісні, думи, аби врятувати їх від забуття.
Останні роки свого життя Леся Українка провела в Грузії та Єгипті. Невблаганно прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкі страждання, вона знаходила силу працювати. На Кавказі поетеса все частіше згадувала волинське дитинство, перед нею поставали картини задумливої поліської краси. Так за кілька днів виникла «Лісова пісня».
Долучилась до конференції колега ведучої Галина Гримашевич, яка розповіла, що упродовж останніх десятиліть творчість всесвітньо відомої мисткині кардинально переосмислена: оприлюднені невідомі або не друковані протягом тривалого часу тексти, доповнені факти біографії, віднайдені родинні світлини й меморії, спогади сучасників тощо.
Пані Галина зазначила, що на Волині підготували до випуску 14-томне повне видання творів Лесі Українки. Презентація видання в Українському домі стане центральною змістовною подією ювілейного року в рамках масштабного мистецького проекту «Леся Українка: 150 імен». Адже попереднє видання було цензурованим і складалось з 12 томів.
Життя славетної української поетеси та драматурга Лесі Українки стало втіленням дієвої любові до України та її народу.