Main content

З нагоди 140-річчя від дня народження Івана Огієнка, державного, релігійного та громадського діяча, вченого, поліглота, журналіста, редактора, видавця, перекладача, поета, мовознавця, в юнацькій відбулася онлайн-зустріч «Життя віддане Україні».

Гостем юнацької став Геннадій Леонідович Махорін  ̶  викладач історії та політології, кандидат історичних наук, дослідник-краєзнавець, видавець, письменник, Лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка 2018 року в номінації «Наука».

Геннадій Леонідович розповів про державницьку діяльність І. Огієнка в уряді Української Народної Республіки як міністра освіти та міністра віросповідання. Саме тоді українській мові було надано статусу державної, створено український правопис і визначено «10 мовних заповідей свідомого громадянина», будь-яка дія української влади відбувалася за його участі.

Історик наголосив, що саме І. Огієнко став ініціатором створенння Української академії наук та народного університету з українською мовою викладання. Також саме він був організатором та автором сценарію дійства злуки УНР і ЗУНР на Софіївському майдані 22 січня 1919 р. в Києві, запропонувавши оголосити цей день державним святом.

Геннадій Леонідович зупинився на діяльності Митрополита Іларіона (І. Огієнка) в діаспорі, зокрема розповів про видання ним української преси, популяризацію української мови та культури, про його фундаментальні дослідження з історії церкви та книгодрукування. Спікер також зазначив, що Огієнко вважав однією із фундаментальних основ українськості і української держави наявність своєї церкви і бачив свою місію у створенні української церкви. Він прагнув об’єднати всі православні церкви заради єдності України. Проте об’єктивні і суб’єктивні причини не дозволили реалізуватись його ідеям.

Окремо прозвучала тема родинних зв’язків сім’ї І. Огієнка. Зокрема спікер зазначив, що Огієнко разом з дружиною Домінікою Литвинчук були справжніми патріотами України. Цьому навчали і своїх трьох дітей  ̶  Юрія, Анатолія та Лесю. Наприкінці життя Домініка заповідала дітям підтримувати батька,  продовжувати його працю на благо України. Вона прагнула зберегти свій український рід і просила дітей не обирати собі дружин і чоловіків з чужинців. На жаль, діти не дотрималися цього заповіту, і рід було перервано, а справу батька ніхто з них не продовжив.

Геннадій Леонідович розповів про власну працю «Українська національна революція 1917 ̶ 1922 рр. та її перебіг на Житомирщині», яка була відзначена Всеукраїнською премією імені Івана Огієнка. В монографії подана інформація про роль І. Огієнка в українській національній революції та участь в українському політичному і культурному житті. Спікер зазначив, що для сучасників І.Огієнко є  прикладом державника і науковця в своєму служінні Україні.

Гість закцентував увагу на тому, що І. Огієнко – ключова постать в національній історії і культурі поряд з І. Франком та Т. Шевченком. Відомо 1848 опублікованих його наукових праць. Дуже важливо сьогодні надолужити втрачене та недооцінене в діяльності І. Огієнка, віддати йому належну шану, висвітлювати та популяризувати його діяльність, читати його книги, вводити в навчальні програми шкіл та вищих навчальних закладів його твори.

Щоб дізнатися більше про Івана Огієнка, дивіться відео зустрічі.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити